Малюнак “Ліст з фронту” (Рисунок “Письмо с фронта”)

Рисунок

80 гадоў таму Вялікая Айчынная вайна скончылася мірам. Гаворачы аб цане Перамогі, мы рэдка задумваемся над тым, дзе людзі ў тыя гады чэрпалі сілы, чым жылі іх сем'і і сябры на фронце і ў тыле.

Падчас вайны лісты з фронту былі адзіным, што звязвала вайскоўцаў з іх сем'ямі. З-за недахопу паперы лісты пісалі на старых канвертах і выдраных старонках. Лісты праходзілі цэнзуру, іх гублялі, яны рваліся, але ўсё ж такі даходзілі да хаты. Там іх зачытвалі да дзірак, запамінаючы фразы на памяць.

Але былі і іншыя лісты, пра якія ў народзе ніхто не хацеў гаварыць. З першых месяцаў вайны журботныя лісткі аб гібелі салдата ў народзе трапна ахрысцілі “пахаронкі”. Кавалак паперы, які баяліся атрымаць у сем'ях воінаў, якія пайшлі на вайну. Яго баялася атрымаць кожная сям'я. Кожны спадзяваўся, што “пахаронка” абміне яго дом... З'яўлення паштальёна ў кожным доме адначасова і чакалі, і баяліся... Бо весткі маглі быць не толькі добрымі, але і трагічнымі. Лісты станавіліся практычна веснікамі лёсу, кожны з іх ўтрымліваў ў сабе адказ на самае галоўнае пытанне-ці жывы той, каго чакаюць і любяць?

Лісты з фронту да гэтага часу беражліва захоўваюцца ў многіх сем'ях у нашай краіне. У кожнага ліста з фронту свая гісторыя: шчаслівая або сумная. За кожным гэтым лісточкам - чалавечы лёс.

 

80 лет назад Великая Отечественная война завершилась миром. Когда мы говорим о цене Победы, мы редко задумываемся над тем, где люди черпали силы в те годы, чем жили их семьи и друзья на фронте и в тылу.

Во время войны письма с фронта были единственным, что связывало солдат с их семьями. Из-за нехватки бумаги письма писались на старых конвертах и ​​вырванных страницах. Письма проходили цензуру, их теряли, они рвались, но все же доходили до дома. Там их зачитывали до дыр, запоминая фразы наизусть.

Но были и другие письма, о которых в народе никто не хотел говорить. С первых месяцев войны скорбные письма о гибели солдата метко окрестили «похоронками».

Клочок бумаги, который боялись получить семьи солдат, ушедших на войну. Каждая семья боялась его получить. Все надеялись, что «похоронка» обойдет его дом... Появления почтальона в каждом доме и ждали, и боялись... Ведь новости могли быть не только хорошими, но и трагическими. Письма стали практически вестниками судьбы, каждое из них содержало ответ на самый главный вопрос – жив ли тот, кого ждут и любят?

Письма с фронта до сих пор бережно хранятся во многих семьях нашей страны. У каждого письма с фронта своя история: счастливая или грустная. За каждым из этих листочков стоит человеческая судьба.

Гайдук Антонина,

читательница Бегомльской горпоселковой библиотеки им. П. Панченко

Республика Беларусь